Тут наше коріння...Так про Городищенську загальноосвітню школу №1 може сказати кожен із її випускників.
Історія міста невіддільна від історії України. Усе, що випало на долю Батьківщини, не оминуло й нас. Але, наперекір самодержавним утискам , Городище завдяки багатьом славним, відомим людям підносилося над буденною сірістю. Тут народився композитор і співак С.С. Гулак - Артемівський. Бували історики М.І.Костомаров, філософ Драгоманов, літератор Леся Українки, автор слів національного гімну " Ще не вмерла Україна" П.П.Чубинський, У вересні 1843-го і двічі влітку 1859-го гостював Т.Г.Шевченко. Підприємці Федір Симиренко та брати Яхненки збудували неподалік міста найбільшу на той час в імперії цукроварню.
В 1898 році при цукровому заводі для дітей заводських службовців, майстрів, робітників було відкрито двокласне училище Міністерства народної освіти на 180 осіб. Для нього було пристосовано і устатковано одне із приміщень заводських казарм.
Склад колективу училища був: завідуючий, законовчитель, учитель та дві вчительки. Утримання училища обходилось заводу - 4-ох тисяч карбованців на рік.
Школа розміщалася на другому поверсі, а на першому поверсі жили робітники заводу . Меблі і все інше обладнання робили робітники заводу.
В 1918 році двокласне училище було перетворено у вище початкове 4-х класне. Учителі були з середньою освітою, які закінчили учительську семінарію або гімназію. Учнів було біля 210 осіб, Для дівчат були введеш уроки рукоділля.
В 1921 році була створена семінарна трудова школа. Бажаючих учитись в ній було дуже багато. Багатьом доводилось відмовляти. Приймали тільки учнів, батьки яких працювали на цукрозаводі. Деяким учням доводилось ходити до школи за 7-8 км. Влітку при школі організовувалися дитячі оздоровчі площадки.
Із нашої школи були командировані дві вчительки. Одна із них працювала в дитячому садку при школі до закриття садка в жовтні 1934 році.
З 1932 року по 1936 рік школа виросла в зразкову фабрично - заводську десятирічку (ФЗД). Це була перша десятирічка в районі.
Із всього району за 8 - 10 км. Ходили в школу хлопці і дівчата. Для них було організовано гуртожиток. При школі була майстерня по дереву і металу, а для учнів 1-4 класів організована одна дитяча кімната.
Школа була зразковою. В школі проводили відкриті уроки, проводили конференції, влаштовували педагогічні читання, виставки.
З січня 1936 по 1941 рік школа почала називатися Петровська середня школа №1. Учнів на той час було 800 осіб. Навчались у дві зміни. Директором школи було призначено Сич О.М.
Школу прославили своїми подвигами захисники Батьківщини: герой Радянського Союзу Іван Маркіянович Ус; герой Радянського Союзу Микола Васильович Мамай; герой Радянського Союзу Григорій Васильович Лютий.
Під час тимчасової окупації, приміщення школи було перетворено у конюшню, меблі спалено, бібліотеку і наочні посібники знищено. Після звільнення міста школу було приведено в порядок силами батьків і самих працівників заводу.
З 1 березня 1944 року розпочались заняття. Вона стала називатись Городищенська середня школа №1. Директором було призначено Тичко П.Ф. Працювали у дві зміни. В 1946 році на посаду директора призначають Шкляревського В.К. В 1955 році директором стає Безкровний Михайло Трохимович. А з липня 1955 року директором призначають Гулака Максима Степановича. При школі було створено хор вчителів, який славився далеко за межі району. В 1965 в школі налічувалось 23 класи.
В 1960 році закінчилось будівництво нового приміщення школи. Протягом десяти років, навчання проводилось у двох приміщеннях - старе 1-7 класи і нове 8-10 класи. Шкільна громада завжди брала участь в різних урочистостях. В 1965 році директором є Антоновська Єфросінья Павлівна.
В 1970 році на честь 100- річчя з дня народження В.І.Леніна до приміщення основної будови було добудовано нове крило на 12 класних кімнат. В жовтні 1979 року директором призначено Полонського Костянтина Гнатовича.
31989 по 2001 рік директором був Рибаченко Василь Васильович. З метою збереження пам'ятки історії і культури та з нагоди 140-річча з дня смерті Т.Г.Шевченка до школи перенесено погруддя Кобзаря (29 травня 2001р.) З серпня 2001 року директором призначають Дигала Петра Андрійовича, який пробув ним до 2003 року.
1996 році школа відзначила своє 100-річчя з дня заснування.
З 2003 року по цей день директором школи працює Томіленко Тетяна Миколаївна, за фахом вчитель біології. Із стін школи вийшло більше 10- ти тис. випускників. Після війни у життя пішло більше як 52 юриста, 298 офіцерів, 352 інженери, 84 лікарі, 386 учителів, 223 агронома, 337 бухгалтерів та інших. Школа мас два сучасних комп'ютерні класи.
В 2005-2006 н.р., 2006-2007 н.р. школа виборола перше місце в районі за підсумками методичної роботи. П'ять років поспіль вона нагороджена грамотами Городищенської районної державної адміністрації Городищенської районної ради, як одна з найкращих шкіл року.