Професійно технічне училище №14

Школа повинна була готувати кваліфікованих робітників як масових професій (сто-лярів, теслярів, слюсарів, токарів, ковалів, котельників), так і технологічних професій: апаратників - зварників утфелю, сатураторників, випарювальників, дифузійників. різа-льників буряків та ін. Потреба в них була надзвичайно великою. Адже під час громадян-ської війни більшість цукрових заводів було зруйновано, що призвело до різкого падін-ня виробництва цукру. Якщо в 1913 - 1914 роках в тодішній Російській імперії, в складі якої була й Україна, на 240 цукрових заводах вироблявся один мільйон 360 тисяч тонн цукру, то в 1921 році його виробництво становило всього 47 тисяч тонн на рік.

Термін оволодіння професіями в школах ФЗУ становив від одного до 4 років і зале-жав від їх складності. В Городищенській школі встановили 4-річний термін. Контингент учнів в перші роки роботи закладу був невеликий. Так в 1922-1923 рр. навчалось 17-20 осіб, в 1924-1925 рр. - біля 40, в 1926-1927рр. - 70-75. Навчання ділилось на два періоди: зранку і до обіду впродовж чотирьох годин -теорія, після перерви - практика (також 4 години).

Дирекція Городищенського цукрового і рафінадного заводів виділила спеціальне приміщення, де було організовано виробничі майстерні та навчальні класи. Школі також було передано будівлю (нині -вул. Театральна, 13), в якій тоді на другому поверсі роз-ташувався гуртожиток, а на першому - господарські приміщення (кухня, їдальня, кладо-ва; пральня). Канцелярія знаходилась в цукрозаводі.

Один із перших випускників школи згадував: "В той час в школі був один токарний станок, двоє тисків і два ковальських горна. Не кращим було і матеріальне забезпечення учнів, спочатку навіть не було постільної білизни, матрацами служили солом'яні мати, замість простирадл - рядна. В такому становищі школа була до 1925 року, а потім мате-ріальні умови учнів почали поліпшуватися: держава почала виділяти великі кошти на харчування вихованців, їм видавалась постільна білизна; всі учні. незалежно від терміну навчання отримували стипендію в розмірі 1 2 карбованців 50 копійок на місяць".

В 1922 році в школі було створено комсомольську організацію - структурний під-розділ комсомольського осередку городищенських заводів. Першим її секретарем був Михайло Кузнєцов, майбутній генерал Радянської Армії.

Нова віха в біографії закладу датована 11-им травня 1944 року, коли рішенням Уряду тодішнього СРСР, наказом Міністерства харчової промисловості Союзу за № 119 було відновлено Городищенську школу ФЗУ. А вже влітку 44-го на навчання було прийнято 75 осіб.

В перший .рік свого існування школа входила до складу цукрокобінату, а далі, з 1945-го отримала статус самостійної господарської одиниці з правами юридичної особи. Учні забезпечувались триразовим безкоштовним харчуванням, спецодягом, постільною білизною і отримували заробітну плату в розмірі 17 карбованців на місяць. З утворенням Укрголовцукру (50-і роки) поліпшилась методична робота і контроль за роботою школи. До утворення Черкаської області (1954р ) вона підпорядковувалась безпосередньо Київ-ському бурякоцукротресту. З утворенням Черкаського бурякоцукротресту в 1954 році заклад став його структурною одиницею. Покращилось матеріальне постачання. Конти-нгент учнів зріс до 150 осіб. У квітні 1958 року за рішенням Президії Верховної Ради УРСР та згідно з наказом Київського раднаргоспу деякі школи ФЗУ було реорганізовано, а інші - укрупнено. Було видозмінено і Черкаську автошколу, а також відповідно і її ма-теріальну базу: всіх 180 учнів переведено в Городищенську школу. Загальна кількість учнів зросла до 320-350 осіб. Заклад почав вести також підготовку спеціалістів - механі-заторів для колгоспів, радгоспів і цукрозаводів області.

Навчання в школі, починаючи з 1958 року, велось за професіями:
1 Механізатор широкого профілю - грейферист, автокранівник, водій транспортних на-вантажувачів ТЛ-3, водій автомобіля (2-3 групи).
2. Слюсар КВП і автоматики (із І959р. ).
3 Машиніст парових котлів ТЕЦ(із І959р. )
4. Електромонтер.
5. Апаратник - варник утфелю, випарювальник, сатураторник, дифузійник із кваліфікаці-єю слюсаря.
6. Столяр-модельник.
7. Токар (із 1958р.).
8. Муляр-штукатур (Із 1959р.).

В післявоєнні роки зміцнювалась матеріально-технічна база. В 1961 році розширено навчальний корпус, придбано багато нового обладнання. В І964 році побудовано гурто-житок на 169 місць, який пізніше перебудовано в навчальний корпус, обладнана токарна майстерня площею близько 300м2 та ін. В 1974р. колективом введено до ладу гуртожи-ток на 260 осіб. В 1975 році школа перейменована у професійно-технічне училище.

Велику допомогу училище надавало ці роки не лише підприємствам Черкаського бурякоцукротресту, а й підприємствам інших промислово-виробничих об'єднань. Учні та працівники брали участь в реконструкції Городищенського цукрового комбінату, Рижав-ського цукрозаводу (Жашківський район), в будівництві Пальмірського цукрозаводу, що в Золотоніському районі Черкаської області, Трипільської ГРЕС ( Київська область). В 1980 - 81 побудовано і уведено в експлуатацію електрозварювальний і слюсарний це-хи, придбано нові автомобілі ЗІЛ-130, ГАЗ-53, автокран, нову тракторну лопату 3 1975 року учні почали оволодівати поряд із основними ще й суміжними професіями. Учили-ще неодноразово досягало успіхів у Всесоюзному соціалістичному змаганні. Так, за 1978-79 навчальний рік ПТУ-14 постановою колегії Держкомітету СРСР з професійно-технічної освіти та Мінхарчопрому СРСР від 17 листопада 1979 року присуджено ІІ-місце і нагороджено дипломом та грамотою, премією в сумі 1500 карбованців. За високі показники у навчально-виховній роботі у 1980-81 навчальному році його нагороджено вже диплом І ступеню і грошовою премією в розмірі 2000 карбованців.

3 січня 1986 року профтехучилище підпорядковано Черкаському аграрно-виробничому об'єднанню цукрової промисловості, а згодом - обласному управлінню освіти. Всього за час існування закладу підготовлено тисячі висококваліфікованих робіт-ників, переважна більшість яких склала основу трудових колективів району і області В його стінах завжди готувались кадри складних професій. Зокрема, в 60-х роках - ма-шиністи парових ТЕЦ, слюсарі - технологи, водії спецмашин, котельники, електрогазо-зварювальники, слюсарі контрольно - вимірювальних приладів і автоматики, електрики, столярі - модельники, ковалі, токарі На початку XXI ст. училище готує операторів ком-п'ютерного набору, трактористів - машиністів; водіїв автомобіля категорії "В", "С", сто-лярів, теслярів, мулярів, лицювальників - плиточників , штукатурів. До послуг учнів сьогодні 13 навчальних кабінетів, 5 майстерень, спортивний майданчик, спорткомплекс "Кристал", гуртожиток.

Першим директором школи ФЗУ був В.В. Маєвський. В післявоєнні роки колек-тив очолювали М.А Ільїчов, С.М. Корнієнко, І.П. Любченко, О.П Парамолець (із 1950 - 1956 рік), А.Г. Кравченко (1956-1972 рр.), А І Горідько(І972-І985 рр.), В.С. Лисенко( 1985-1986 рр.). СЛ Костогриз (1986-1991 рр.), Б.М. Козак (1941-2001 рр.) З 2001 року директором працює А.М Лисенко.

Серед випускників закладу - колишній міністр УРСР М Махиня, генерали Радянської Армії М.Кузнєцов, М Бур'ян. Тут навчалися депутати Верховної Ради Української РСР О. Гаркуша, та Л. Миколенко.

Славні традиції багатьох поколінь працівників училища у навчанні і вихованні робітни-чих кадрів продовжуються і сьогодні.